Іван Франко писав: «Він був сином мужика — і став володарем в царстві Духа. Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури».
Тарас Григорович Шевченко – «велетень у царстві людської культури», і саме йому буде присвячений сьогоднішній урок, на якому ви поповните свої знання про життя та творчість письменника, а також познайомитесь із його автобіографічним твором «Мені тринадцятий минало…»
Перш ніж ми приступимо до опрацювання теми уроку, пригадаймо основні відомості про життя Тараса Шевченка. Для цього пограємо в гру Зоряний син України .
«Викуп поета з неволі»
Улітку 1836 р. Шевченко познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим.
5 квітня (17 квітня) 1838 р. Шевченко разом з А. Мокрицьким відвідують Ермітаж, де оглядають твори видатних художників (Ван-Дейка, Рубенса, Веласкеса, Гвідо Рені та інших), говорять про достоїнства їхніх полотен.
Навесні 1838 р. Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Пан погодився відпустити кріпака за великі гроші — 2500 рублів. Щоб їх здобути, Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського — вихователя спадкоємця престолу, і портрет розіграли в лотереї, у котрій взяла участь царська родина. Лотерея відбулася 22 квітня (4 травня) 1838 року, а 25 квітня (7 травня) Шевченкові видали відпускну.
«Навчання Шевченка в Петербурзькій академії мистецтв»
1838 рік. 24-річного Т.Шевченка викуповують із кріпацтва, і він розпочинає своє семирічне навчання в Петербурзькій Академії мистецтв під керівництвом видатного живописця Карла Брюллова як вільний слухач.
В Академії існувала традиція – старшокурсники їздили до Риму для продовження навчання й підвищення своєї кваліфікації. Тарас також загорівся цією ідеєю. Для поїздки й життя в Римі треба було чимало коштів. Академія рідко кому фінансувала поїздку.
Після виходу в світ 1840 року «Кобзаря» і написання в 1841 р. «Гайдамаків» Тарас Шевченко стає доволі популярним і модним поетом у середовищі українського дворянства та інтелігенції. Користуючись цим, він продає право на видання своїх поетичних творів одному з петербурзьких видавництв, а одночасно задумує реалізувати комерційний мистецький проект «Живописна Україна», який мав би за розрахунками митця принести йому частину коштів для римської подорожі.
11 травня 1843 р. Т.Шевченко отримав чотиримісячну відпустку в академії для поїздки в Україну, щоб підготувати «замальовки» для майбутнього альбому. Одночасно він планував писати портрети на замовлення, щоб заробити гроші.
До вересня 1843 р. Т.Шевченко мандрував Лівобережжям України, відвідав колишнього учасника декабристського руху Олексія Капніста, у Яготині гостював у князя Миколи Рєпніна-Волконського, де, на замовлення Григорія Тарновського, пише низку полотен, зокрема й портрет Миколи Рєпніна. Там же він познайомився з донькою князя Миколи Рєпніна – Варварою, яка з величезною симпатією поставилася до творчості молодого поета й митця та впродовж усього життя йому допомагала.
Перебуваючи під впливом побаченого в Україні, 9 жовтня 1843 р. поет створює свою знамениту «Розриту могилу». Одночасно працює над ескізами до майбутнього альбому «Живописна Україна».
На початку 1844 р. Т.Шевченко повертається до Петербурга. У столиці імперії перед ним постають два головні завдання: завершити навчання в Академії та знайти спонсорів для видання «Живописної України».
11 листопада 1844 р. комітет Товариства заохочення художників ухвалив рішення надати Т.Шевченкові 300 рублів сріблом на друк першого видання «Живописної України». До кінця того ж року альбом із шести офортів («У Києві», «Видубицький монастир», «Судня рада», «Старости», «Казка», «Дари в Чигирині») був опублікований.
Навесні 1845 р. Т.Шевченко подав заяву до Ради Академії мистецтв із проханням надати йому звання художника. Рада Академії постановила удостоїти його звання некласного художника. Загальні збори Академії підтвердили це рішення і Шевченко отримав право виїхати з Петербурга до України як титулований художник.
«Видання збірки «Кобзар»
1840, 26 квітня – у Петербурзі вийшло перше видання «Кобзаря» Тараса Шевченка.
«Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову», – писав Іван Франко.
Видання побачило світ за сприяння відомого письменника Євгена Гребінки. «Кобзар» надрукувало приватне видавництво Фішера в Санкт-Петербурзі коштом полтавського землевласника Петра Мартоса.
Останній приписував собі славу відкриття Шевченка-поета, оповідаючи, як замовив молодому і талановитому художнику свій портрет. І одного разу, коли Тарас Шевченко на хвилинку відлучився, знудьгований поміщик підняв із підлоги аркуш паперу з віршами. Прочитане вразило. Тарас Шевченко дістав із-під ліжка коробку, в якій зберігав свої твори, а Петро Мартос негайно відніс їх до Євгена Гребінки.
Насправді Шевченко ще в 1838-му віддав Євгену Гребінці п’ять своїх поезій для публікації в альманасі «Ластівка» (його видали лише в 1841-му), і той перебував у захваті від творчості Тараса.
До «Кобзаря» увійшли 8 поезій: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи, лихо мені з вами».
Книга мала зручний формат і була видрукувана на якісному папері тиражем 1000 примірників. На початку книгу прикрашав офорт за малюнком Василя Штернберга «Кобзар із поводирем».
Існує два варіанти видання: з кількістю сторінок 106 та 116. Це пов’язано з тим, що перший наклад вийшов практично не цензурований, а після шаленого розголосу, який отримав «Кобзар» своїм антиімперським спрямуванням, його було піддано більш жорсткій цензурі і всі подальші примірники були надруковані з купюрами. Припускають, що це зробив сам Мартос, злякавшись санкцій.
Книга швидко розійшлася (згідно газетних оголошень, продавалася по карбованцю сріблом за примірник), виторг Петра Мартоса склав приблизно 400 карбованців сріблом.
«Багато праці коштувало мені умовити Шевченка», – згадував Мартос. Натомість Михайло Лазаревський наводив слова поета: «Шевченко розповідав мені, що перше видання вийшло майже проти його волі й що при розрахунках із видавцем він одержав непомірно малу вигоду».
Після виходу збірки Тараса Шевченка почали називати Кобзарем.
Арешт і заслання поета в 1847-му спричинили заборону й вилучення «Кобзаря» з книгосховищ, через що видання стало рідкісним ще в ті часи.
Насьогодні у світі збереглося лише кілька примірників книги.
Друге видання побачило світ у 1844-му, третє – в 1860-му. Вони доповнювалися новими творами, відтак «Кобзар» став головною книгою Тараса Шевченка.
3. Перейти за посиланням, послухати поезію
4. Теорія літератури
Ви помітили, що твір Тараса Шевченка побудований на протиставленні. Такий літературний прийом називається контрастом. Давайте дізнаємось більше про цей прийом.
Отже, контраст – літературний прийом протиставлення явищ, предметів, характерів, що посилює змістовне й емоційне звучання твору.
Домашнє завдання.
«Попрацюймо критиками»
А зараз я пропоную вам уявити себе критиками – тими, хто аналізує, оцінює певний твір літератури чи мистецтва (мета такої діяльності - поцінування художньої своєрідності нових мистецьких творів, їх естетичної вартості, виявлення провідних тенденцій культурного процесу) і створити рецензію на вірш Тараса Шевченка «Мені тринадцятий минало».
Немає коментарів:
Дописати коментар